Щоб дізнатися, чи довго триватиме така погода, ми звернулись до начальника Закарпатського центру гідрометеорології Василини Блох.

Вона розповіла, що морози наступного тижня почнуть трохи слабшати - вже з 6-7 лютого ртутний стовпчик підніматиметься з кожним днем на 1-2 °С. Станом на 10 лютого, за прогнозами синоптиків, очікується незначне потепління, порівняно з морозами на початку тижня.

Сніг очікується з 5-го по 7 лютого. В обласному центрі опади будуть незначні, а для гірської місцевості прогнозуються інтенсивніші снігопади.

У зв’язку з різким зниженням температури багато хто вже готується до ще одних зимових канікул. Найбільшу кількість навчальних закладів тимчасово закрили в Івано-Франківській (754), Дніпропетровській (674), Житомирській (456) та Рівненській (322) областях. В інших областях України, зокрема й у Закарпатській, роботу шкіл і дитсадків не припинено.

Начальник управління освіти Ужгородської міської ради Мар’ян Комарницький пояснив, що, згідно з п. 9.20 ДСанПіН 5.5.2.008-01, навчання учнів початкових класів буде припинено при зниженні температури повітря до -20 °С (при швидкості вітру понад 5 м/с і відносній вологості повітря понад 80%), учнів 5-12 класів - при температурі повітря -24 °С.

За рекомендаціями медиків, заняття фізичною культурою надворі в холодну пору року можна проводити з учнями 1-4 класів при температурі повітря, не нижчій ніж -8 °С, з учнями 5-7 класів - при температурі, не нижчій ніж -12 °С, з учнями 8-12 класів - не нижчій ніж -15 °С.

На сьогодні всі школи Ужгорода забезпечені теплом відповідно до санітарно-епідемічних норм.

Ніколетта ДАНКУЛИНЕЦЬ

Рішення підприємців, які надають послуги з пасажирських перевезень, про звільнення водіїв пов’язані зі скаргами ужгородців до міської влади і відтак - зі суворішим контролем роботи перевізників Службою пасажирських перевезень.

Попри посилення контролю, висловлювання ужгородців про громадський транспорт частіше носять негативний, аніж позитивний характер. Однак ті, хто користується маршрутками щодня, знають, що неналежна поведінка властива не тільки деяким водіям, - пасажири теж можуть поводитись по-хамськи. Цей факт підтвердив заступник ужгородського міського голови Юрій Беляков. Він розповів, що бували випадки, коли після розгляду скарг пасажира виявлялося протилежне - негарно поводився сам скаржник.

Існують великі проблеми з пільговиками. “Пільговики повинні показати водієві своє посвідчення без будь-яких попереджень. Ксерокопії, фрази “А що, по мені не видно?” не приймаються - такі правила”, - наголошує заступник міського голови.

Щодо інтервалу руху, Юрій Беляков додав, що всі маршрутні таксі їздять у середньому кожні 5-7 хвилин. Звичайно, кількість людей у маршрутках у “час пік” значно більша, ніж серед дня. Тож непрацюючих мешканців закликають, по можливості, користуватися маршрутними таксі саме в ту пору, коли маршрутки їздять по місту наполовину порожні.

“Водій автобуса не може контролювати кількість пасажирів у салоні, тому в першу чергу все залежить від людей. В Ужгороді все збільшується кількість автомобілів, і для того, щоб потрапити на потрібне місце вчасно, слід вийти з дому на 5-10 хвилин раніше”, - рекомендує заступник міського голови.

У деяких маршрутних таксі пасажири помітили відеокамери. Пан Беляков пояснює: “Поки що це тільки експеримент. Перевізники встановили камери за своїм бажанням. Відео, збережене камерою, допомагає роздивитися ситуацію, а також поведінку водія і пасажирів. Встановлені такі камери на деяких автобусах № 7, № 8 та № 14. Взагалі, на мою думку, ідея хороша. Правда, прикро, що в міському бюджеті на такі речі не вистачає коштів. Зобов’язувати водіїв на встановлення такої камери ми не можемо”.

За словами Юрія Белякова, порівняно з минулими роками громадський транспорт став якіснішим і над його покращенням далі працюють.

Ніколетта ДАНКУЛИНЕЦЬ

Ужгородська міська влада, спільно з фахівцями і громадськими активістами, провела нараду для визначення кроків щодо подальшого регулювання чисельності безпритульних тварин. Відтак заступник міського голови, голова комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Віталій Семаль видав доручення, згідно з яким до 1-го березня житлово-експлуатаційні організації міста, спільно з ГО “Допоможи другу”, Ужгородським управлінням ветеринарної медицини, Ужгородським товариством мисливців та рибалок, Ужгородською міською санітарно-епідеміологічною станцією, мають здійснити облік безпритульних тварин на території міста і скласти загальний перелік домашніх, паспортизованих тварин (собак і котів), які проходять планове щеплення.

Згідно з дорученням, до першого дня весни керівник громадської організації “Допоможи другу” Віра Романова має надати проект Програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами в м. Ужгороді, який буде розглянуто на черговому засіданні виконавчого комітету міської ради. Ужгородське товариство мисливців та рибалок до 17 лютого надасть міській владі перелік паспортизованих мисливських собак і плани заходів щодо проведення рейдів із відстрілу хижаків на території мисливських угідь Ужгорода та Ужгородського району, інформує прес-служба Ужгородської міської ради.

Власник тераси підприємець Ярослав Шафарь узяв на себе зобов’язання до кінця тижня прибрати будку, встановлену поблизу старого платана. А протягом місяця він разом з дизайнерами розробить проектну пропозицію нового вигляду терас, а також оновлення фасаду будівлі на наб. Незалежності, 2. Підприємець обіцяє, що набережній нададуть європейського вигляду. Водночас на виконкомі наголосили: якщо зобов’язання не виконають, будуть санкції, - інформує прес-служба Ужгородської міської ради.

Начальник управління освіти Ужгородської міської ради Мар’ян Комарницький відзначив, що Ужгород дуже добре показав себе на олімпіаді. Найвищі досягнення - в Ужгородської гімназії, учні якої у ІІ етапі олімпіади вибороли 89 призових місць. Хороші результати отримали угорськомовна гімназія та лінгвістична гімназія.

Що стосується ІІІ етапу цієї олімпіади, то підсумків ще немає, вони очікуються пізніше. Але пан Комарницький упевнений, що Ужгород цього разу також покаже себе з кращої сторони.

За підсумками першого етапу 17-го Всеукраїнського конкурсу “Учитель року - 2012″ 20 січня в залі Закарпатської обласної філармонії відбулося нагородження його переможців. Найкращими ужгородськими вчителями визнано: Інну Матій, вчительку середньої школи № 12 міста Ужгорода, - у номінації “Українська мова та література”; Оксану Довженко (середня школа № 12) - у номінації “Етика”; Оксану Семенову (школа № 6) - у номінації “Англійська мова”, Олега Ковгана (школа № - у номінації “Фізична культура”. Переможців привітали начальник управління освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації Михайло Мотильчак, начальник Управління освіти ужгородської міської ради Мар’ян Комарницький, а також колеги, учні та випускники шкіл.

Незабаром учителі - переможці першого етапу конкурсу візьмуть участь у другому етапі, де на звання вчителя року будуть претендувати представники усієї області. За результатами обласного відбору визначаться учасники всеукраїнського етапу конкурсу “Учитель року - 2012″.

Ніколетта ДАНКУЛИНЕЦЬ

Представникам компаній “Інтернаціональні комунікації” та “Київстар” запропоновано провести зі своїм керівництвом розмову про реєстрацію філій в Ужгороді, аби потім саме тут, а не у Києві та Львові, сплачувалися місцеві збори, або ж принаймні перереєструвати частину податкових платежів.

Також, у зв’язку зі зміною власника майна (раніше котельні належали компанії “Уж-Тепло”, а нині їх розпорядник - Департамент міського господарства), компаніям запропоновано укласти угоди за новими умовами оренди. І, згідно із затвердженою сесією міськради Методикою розрахунку орендної плати за комунальне майно, зв’язківці сплачуватимуть місту за оренду димарів та веж по-новому. До прикладу, раніше компанія “Інтернаціональні комунікації” сплачувала за розміщення семи антенно-фідерних пристроїв на трубі міської котельні 2700 гривень на рік. Нині йтиметься про десятки тисяч гривень - вартість оренди обраховується за єдиною методикою, залежно від висоти розміщення пристроїв, інформує прес-служба Ужгородської міської ради.

Рішення ухвалене на виконання Правил утримання зелених насаджень міст, акт обстеження буде спрямований на затвердження екологам. Відтак за результатами комісійних обстежень, за відповідними актами Комунальне підприємство зеленого господарства проведе роботи із заміни насаджень.

На виконком це рішення було винесене через неодноразові звернення городян, зокрема мешканців вулиць Митної, Анкудінова, Ольбрахта щодо старих дерев, які можуть стати аварійними, та з проханням розробити новий проект озеленення, інформує прес-служба Ужгородської міської ради.

Як уже повідомляла газета “Ужгород”, у зв’язку зі зниженням температури, за рекомендацією міністра МНС та завдяки підтримці місцевої влади, минулого тижня в Ужгороді були відкриті пункти обігріву.

Перший такий пункт, розгорнутий силами “надзвичайників”, розташований на пл. Фенцика, поблизу обласної філармонії. Він відкритий цілодобово. У спеціально обладнаних наметах є водопостачання, електричне живлення, надається перша медична допомога. Щоночі тут знаходять притулок кільканадцять безхатченків. У п’ятницю, 27 січня, сюди завітало з півтора десятка осіб, у суботу в пункті обігріву обслуговувалося до 40 людей, а на неділю залишилося спати 14. Близько тридцяти осіб, які потребували обігріву і притулку, прийшли в пункт у неділю, ночувати зосталися дев’ятеро, інформує прес-служба Ужгородської міської ради. Працівники пункту підтвердили, що кількість людей, які потребують допомоги, зростає. “Були й люди, які залишались на ніч, але здебільшого люди заходять до нас “зігрітися”. У наших наметах є можливість випити гарячого чаю, бо ж не кожен має можливість відвідати кав’ярню чи інший заклад”, - розповідає тамтешній працівник.

Важливою справою є також діяльність у пунктах обігріву психолога, тому що фізична допомога - це лише півсправи. Люди, не маючи притулку, часто страждають від психологічних проблем, зокрема від депресії, яка може бути викликана відсутністю родини, власного житла та загалом невдоволеністю рівнем життя, обмеженістю можливостей. “Найчастіше людям просто хочеться поспілкуватися з кимось - вони почуваються самотніми”, - каже психолог Люба Чорна, котра надає допомогу для душі у вищезгаданому пункті обігріву на пл. Фен- цика. Проте, за словами психолога, є й такі люди, які відмовляються від психологічної допомоги, кажучи, що в них усе гаразд, хочуть лише поїсти та поспати. Це, зазвичай, люди, котрі втратили будь-які надії на краще життя. “Нерідко такий стан зумовлений алкогольною залежністю, тому й не дбають вже ні про що інше. Моя справа допомогти їм, але для вилікування фізичної залежності потрібен лікар, а не психолог”, - пояснює пані Люба.

Крім наметового пункту обігріву, в Ужгороді є ще три стаціонарні пункти, готові надати допомогу людям, які цього потребують, розгорнуті в різних районах міста, а саме: при міській поліклініці на БАМі (вул. Грибоєдова, 20а), при амбулаторії сімейної медицини (вул. Перемоги, 166/1) і в територіальному центрі, що обслуговує самотніх пенсіонерів на Шахті (вул. Благоєва, 10а).

Працюють пункти обігріву і по всій території області. Станом на ранок 30 січня в усіх районних центрах Закарпатської області функціонують 17 пунктів обігріву, повідомляє прес-служба УМНС.

Незважаючи на те, що 1020 пунктів обігріву населення почали свою роботу в усіх обласних та районних центрах України (з них 600 відкрило Міністерство надзвичайних ситуацій), міністр Віктор Балога доручив керівникам обласних управлінь МНС встановити додаткові пункти в кожному районному центрі, містах обласного підпорядкування та збільшити кількість таких пунктів в обласних центрах. Планується відкриття нового намету в місті Хусті.

Спільно з місцевими органами влади будуть визначені місця встановлення додаткових пунктів обігріву, які забезпечуватимуться харчовими продуктами (гарячим чаєм, хлібом, цукром тощо).

Позаяк синоптики прогнозують, що сильні морози триватимуть, слід очікувати на більшу кількість тих, хто матиме потребу в послугах пунктів обігріву.

Ніколетта ДАНКУЛИНЕЦЬ

ІСТОРІЯ

Закони про притулок для біженців поважали ще стародавні ацтеки та греки. Завжди були вони у євреїв та мусульман. Протягом майже всієї своєї історії люди давали “притулитися” у своїй країні іншим - зовсім не схожими расою та віросповіданням. Одними з перших біженців, як стверджує Біблія, були єгиптяни. Мало не два тисячоліття пізніш, у XV сторіччі, маври та євреї змушені були залишати Іспанію через інквізицію. У пошуках релігійної свободи в XVII сторіччі пуритани знайшли притулок у заокеанській колонії Пенсильванії, яка тепер є штатом США. У XVIII сторіччі знать у Франції була змушена емігрувати внаслідок французької революції. Після зрушень Першої світової війни відбулося масове переміщення людей з малої Азії, Російської імперії та Балкан. У 1930-х роках було чимало втікачів із Китаю через вторгнення японської армії, а з Іспанії - внаслідок перемоги фашистів. Через нацистську загрозу мільйони євреїв покинули батьківщину під час Другої світової війни. Приблизно 200 000 вихідців з України, які опинилися в інших країнах Європи, коли вибухнула Друга світова війна, відмовились повертатися в СРСР і згодом розселилися по різних континентах світу.

ЗАКОН

У XX сторіччі кількість біженців стрімко зросла. Намагаючись допомогти 1,5 мільйона біженцям після Другої світової війни, 1951 року було засновано Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ). Планувалося, що Управління проіснує три роки, виходячи з міркування, що невдовзі біженці адаптуються у суспільствах, які надали їм притулок. Після цього був намір розпустити цю організацію. Однак так не сталося. У 1975 році налічувалося близько 2,4 мільйона біженців. Через десять років - 10,5 мільйона. А 1995 року кількість людей, що отримали захист та допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона. Перший Верховний Комісар ООН у справах біженців почав свою роботу 1 січня 1951 року, за кілька місяців до ухвалення Конвенції. У наступні десятиліття цей документ став підґрунтям для зусиль агенції, спрямованих на захист і допомогу близько 50 мільйонам біженців. Наша держава приєдналася до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців 10 років тому. В Україні біженців охороняє Закон, з однойменною назвою. Востаннє зміни до нього були внесені у липні минулого року. Саме ним визначається процедура набуття особливого статусу - правового статусу, який дещо відрізняється від набутого іноземцями чи особами без громадянства, котрі на законних підставах перебувають на території України. Зокрема, особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну допомогу на рівні з громадянами України у зв’язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу при народженні дитини; допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомогу на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням; допомогу на дітей одиноким матерям.

На жаль, законодавство про біженців протягом усього періоду застосування практично не виконувалося у частині стосовно матеріальної допомоги. Незважаючи на наявність постанови Кабінету Міністрів України щодо надання біженцям грошової допомоги та оформлення пенсії, проблему так і не вирішено. Враховуючи мізерний розмір допомоги, яка виділяється лише одноразово (на біженця, що досяг 16-річного віку, - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто 17 грн., а на дитину - 60% цієї суми), та численні бюрократичні вимоги до її оформлення, біженці нерідко відмовляються клопотатися про її отримання. До того ж, оскільки за встановленим Урядом порядком допомога повинна виплачуватися з місцевих бюджетів із наступною компенсацією з Державного бюджету, коштів у касах облдержадміністрацій для біженців зазвичай не вистачає. У зв’язку з цим більшість біженців в Україні грошової допомоги від держави так і не отримали. Так само незадовільно вирішується питання щодо нарахування біженцям пенсій.

Тунель у Європу

Як розповів “Ужгороду” начальник управління державної міграційної служби у Закарпатській області Микола Товт, Закарпатська область ще з 90-х років особливо відчуває перебування на своїй території чималої кількості незаконних мігрантів - громадян країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Африки, а останнім часом і низки країн СНД (Молдова, Грузія, Російська Федерація). “Закарпаття межує з чотирма країнами Євросоюзу, тож у каналах нелегальної міграції, котрі функціонують на даний час, розглядається винятково як транзитна територія на шляху прямування незаконних мігрантів до країн Європи і є ключовим регіоном, у якому здійснюється накопичення, формування груп та наступне їх переправлення через державний кордон, - каже пан Товт. - Зокрема, цим особам притаманні ознаки, характерні для потерпілих від торгівлі людьми: відсутність документів, обмеження під час міграції, грубе поводження з боку перевізників”.

За минулий рік заяву про визнання біженцем подали 108 осіб; 77 осіб перебували в пункті тимчасового розміщення біженців у Закарпатській області.

Діти - шукачі притулку

Дуже часто до пунктів утримання біженців потрапляють діти. На думку регіонального представника УВКБ ООН у Білорусі, Молдові й Україні Олдріха Андрисека, єдиною відмінністю таких дітей є те, що вони не мають українських документів, але проблеми і прагнення вони мають ті самі, що й українські діти. “Я повертатимусь до Києва з великим відчуттям задоволення, оскільки на Закарпатті роблять усе можливе для забезпечення потреб дітей-біженців. Ваш край може стати прикладом міжнаціональної толерантності, зокрема й терпимості та людяного ставлення до біженців”, - зазначив Олдріх Андрисек, покидаючи Ужгород минулого тижня. - Нині в країні є майже 60 дітей - шукачів притулку. Наразі вони перебувають практично поза законом. Найбільшою проблемою є встановлення віку таких дітей. Адже якщо це підлітки, то нерідко буває досить важко встановити, чи досягли вони повноліття (у такому разі їх можуть повернути до країни походження, натомість неповнолітні мають право залишитися в Україні).

На минулому тижні Закарпаття відвідав Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко. Він поділився враженнями від зустрічі з дітьми-мігрантами в пункті тимчасового перебування біженців “Латориця” в Мукачеві: “Біженці запевнили, що до них ставляться гостинно у цьому регіоні, вони прагнуть вивчати українську мову та не тільки отримувати допомогу, а й принести щось українському суспільству”. Найпопулярніше запитання, яке отримав столичний гість від мігрантів: чи може хтось видати документ, який би дозволив їм залишитися в Україні? Посадовець розповів, що наразі в Україні немає чітко визначеного документа, який регулював би права цих дітей та визначав процедуру отримання ними документів для проживання в Україні, отримання освіти, можливості працювати та інших можливостей, гарантованих міжнародним законодавством.

Практика показує, що школи приймають дітей біженців без обмежень, незважаючи на відсутність у деяких із них реєстрації за місцем проживання або свідоцтва про народження. Що ж до вищих рівнів освіти, то за Законом 1993 року вони були доступні для біженців лише у порядку, передбаченому для іноземців, тобто на контрактній основі. Очевидно, що матеріальне становище біженців в Україні не дозволяло їм оплачувати вищу освіту своїх дітей. Законом 2001 року у праві на освіту біженці прирівняні до громадян України (ст. 20). Це має створити законодавчі підстави для отримання ними вищих рівнів освіти безоплатно. Проте матеріальні проблеми далі створюють для цього серйозні перешкоди. Адже саме через незадовільну матеріальну ситуацію далеко не всі діти біженців відвідують школи, можуть здобути атестат зрілості. Хоча навчання у школі є безоплатним, воно вимагає від сім’ї значних витрат. Якщо ж дітей шкільного віку кілька, - ці витрати стають для біженців нереальними.

Замість епілогу

Підбиваючи підсумки, можна дійти такого висновку: основна проблема функціонування системи захисту біженців в Україні полягає в тому, що на сьогодні реалізація відповідного законодавства досі обмежується лише легалізацією і документуванням шукачів притулку та біженців. Безумовно, це відповідає їхній головній потребі - знайти притулок від переслідувань, безпечне місце проживання. Однак надання правового статусу біженців є лише першим необхідним кроком і має супроводжуватися адекватними заходами щодо інтеграції біженців в українське суспільство, щодо їхнього подальшого облаштування. Адже допомога в інтеграції іноземців, які знайшли притулок в Україні, відповідає не лише їхнім інтересам, а й національним інтересам нашої держави. Немає жодних сумнівів, що українське суспільство не зацікавлене в маргіналізації біженців, витісненні їх на периферію суспільства, на “чорний ринок” праці, у “тіньовий” бізнес, тим більше - у кримінальну сферу. Навпаки, інтереси України полягають у щонайшвидшому створенні умов, за яких біженці не будуть тягарем для країни, що надала їм притулок, і перетворяться на повноцінних членів суспільства.

P.S. Нещодавно Українська Рада з питань біженців (УРБ) у доповіді з нагоди 10-річчя приєднання України до Конвенції ООН про статус біженців відзначила незадовільний стан системи надання притулку в Україні. Організаціям - членам УРБ стало відомо, що група вихідців із Сомалі (понад 60 осіб), ув’язнених у Пункті тимчасового перебування іноземців (ПТПІ) „Журавичі”, у першій половині січня оголосила голодування через неможливість врегулювання своєї ситуації в Україні. Організації - члени УРБ володіють інформацією, що поміж голодуючими можуть бути жінки і неповнолітні особи, жертви тортур у країні походження. Як повідомлено, голодуванню передувало масове затримання наприкінці 2011 р. вихідців із Сомалі у м. Вінниці співробітниками органів внутрішніх справ і в Закарпатській області - співробітниками Державної Прикордонної служби.

Йосип ІВАНЧО