№ 28 (494) Найближчим часом усі “маршрутки” знову мають пройти техогляд
Ініціатором цього став відділ промисловості, транспорту та зв’язку Ужгородської міськради. Як пояснив його завідуючий Володимир Талісман, раніше техогляд автомобілів проводився раз на рік, але враховуючи сумний досвід інших міст, де почастішали серйозні аварії за участю громадського транспорту, 13 червня на комісії було прийнято рішення провести ще один комплексний огляд (останній проводився у грудні минулого року). На відміну від попередніх, до нього вперше залучено й головного санітарного лікаря Ужгорода.
Огляд цього тижня вже розпочали на території УДАІ, де для цього є всі необхідні умови, і триватиме він орієнтовно до 14 липня. Начальник сектору державної автомобільно-технічної інспекції УДАІ Василь Філіп каже, що машини, до яких виникнуть зауваження, зможуть після усунення недоліків прийти на повторний техогляд. До речі, за підсумками минулорічної акції 40 мікроавтобусів мали відхилення від ГОСТУ (в них встановлювали додаткові сидіння, розвертали їх у протилежний бік і т.п.), а 12 через незадовільний стан так і не повернулися на маршрути — замість них перевізникам порекомен- дували придбати габаритніші “БАЗи”.
№ 28 (494) Олена Стричик: “Боротися з архітектурним свавіллям штрафами нині нереально. Залишається апелювати до свідомості ужгородців”
Нещодавно під час громадського обговорення Cтратегії розвитку Ужгорода виник цілий ряд питань з приводу розширення і розвитку міста, відповісти на які найкомпетентніше може начальник управління архітектури й містобудування Ужгородської міськради Олена Стричик. До неї й звернулися по роз’яснення, тим більше, що з’явився зручний привід — 1 липня вона з колегами відзначатиме професійне свято.
Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”
— Олено Георгіївно, так чи має все-таки місто можливість “розповзатися” вшир і чому не затверджені його межі?
— Межі Ужгорода затверджені в 1978 році — коли були приєднані мікрорайони Дравці й Горяни. Після цього вони не мінялися, і останнє коригування Генплану, яке відбулося 2004 року, не передбачало ні розширення меж, ні зростання населення понад 115 тисяч чоловік аж до 2026 року — саме на такий розрахунковий період розроблено проект київським “Діпромістом”. Утім, він виходив із тодішніх реалій, а зараз народжуваність усе-таки трохи підвищилася. Нині у складі відповідної структури ОДА працює комісія із залученням підрозділів міськради з урегулювання спірних питань щодо меж Ужгорода. А такі є з кількома селами, зокрема з Великими Лазами щодо ринку на вул. Краснодонців, з Горянами. Саме ця комісія зробить висновок, чи варто вносити подання у Верховну Раду щодо стосовно змін меж міста. Бо слід розуміти: приєднання нового мікрорайону — це необхідність забезпечити його інфраструктурою, всіма комунікаціями, а чи отримаємо якісь плюси — велике питання. Резерв вільної території навряд чи з’явиться, бо сільські ради й РДА давно вже пороздавали всі землі, а просто приростити таким чином кількість населення означає знайти собі купу проблем, яких у нас і без того вистачає. Наприклад, маємо дуже загрозливу ситуацію з цвинтарем: у Барвінку місця вистачить хіба на півроку, та й то йдеться вже про підзахоронення й ущільнення. Території, що під час проектування кладовища планувалися на його розширення, вже розпайовані, з іншого боку — дачі, територія “Лісгоспу”. Викуповувати ці території — надто великі затрати, тому зараз розробляємо пропозиції щодо розміщення нового цвинтаря. Я бачу єдиний варіант, передбачений Генпланом, — міждамбовий простір між об’їзною дорогою та продовженням вул. Гранітної. Звісно,він не всім подобається, але ж тільки тут можуть бути витримані необхідні норми: віддаленість від житла, наявний транспортний зв’язок.
№ 28 (494) Підлітки бешкетували, а міліція не реагувала
У вівторок увечері кілька десятків 12—16-літніх підлітків не на жарт розгулялися на площі Поштовій: кричали, ломилися до зачиненої міськради, погрожували побити вікна й обкладали нецензурною лайкою охоронця.
Той о 22-й годині викликав міліцію, наряд якої прибув аж через 70 хвилин. Але правоохоронці нічого поганого у діях дітей напідпитку не побачили, покрутилися на місці події й поїхали, нікого не затримавши. Юні хулігани ж бешкетували до півночі, наслідком чого стали знесений шлагбаум і перекинута та розламана півторатонна (!) брила, які загороджували виїзд на набережну Незалежності.
№ 28 (494) Захищаючи Синевир, люди готові перекрити трасу. Рішення облради щодо створення КП на базі Синевирського озера оскаржено в Ужгородському міжрайонному суді
У вівторок у Карпатському регіональному інформаційному агентстві обговорювали стан розробки планів дій і операційних програм для Регіональної стратегії розвитку Закарпаття до 2015 року та напряму пов’язане з цим резонансне питання щодо рішення сесії облради про передачу із державної в обласну комунальну власність стратегічних туристичних і природних об’єктів у районі озера Синевир та Музею лісу і сплаву.
З приводу першого виконавчий директор ЗРВ АМУ Олег Лукша повідомив: 23 червня відбулися загальні збори коаліції громадських організацій “За майбутнє Закарпаття”, до якої входить 37 ГО краю, котрі брали участь у розробці проекту Регіональної стратегії. Остання була затверджена сесією облради наприкінці грудня 2006 року, але представлено тільки аналіз поточної ситуації розвитку Закарпаття і сформульовано 5 основних пріоритетів розвитку, а зараз іде до завершення формування операційних програм Стратегії (ідеться про конкретні кроки її реалізації), і у зв’язку з цим коаліція активізувала свою діяльність.
№ 28 (494) “Астрея” йде у народ
Пікетування-протест біля стін Закарпатської облдержадміністрації проти правового безправ’я у краї, зініційоване громадською правозахисною організацією “Астрея”, триває четвертий тиждень.
23 червня нарешті відбулася зустріч пікетувальників з представниками ОДА, УМВС та прокуратури області.
№ 28 (494) Факт
У вівторок заступник міського голови Микола Адамовський мав протокольну зустріч із російськими гостями — начальником відділу України ІІ департаменту країн СНД Міністерства закордонних справ РФ В’ячеславом Єлакіним та консулом-радником Генерального консульства Росії у Львові Аврамом Вранчану. На відміну від Аврама Івановича, пан В’ячеслав уперше відвідав Західну Україну й вирішив ознайомитися і з Закарпаттям, а заодно подивитися, як працюють тутешні російські товариства. Фактично, поїздка мала приватний характер, але гості не могли не зайти до міськради і навіть відповіли на запитання журналістів, відзначивши при цьому: вони не уповноважені визначати якісь перспективи економічної співпраці, хоча російський бізнес загалом готовий вкладати гроші в Західний регіон — була б тільки зацікавленість української влади.
№ 28 (494) Євген Брежинський: “Тепер, коли комп’ютер і телевізор замінили нам фізичні навантаження, просто необхідно вміти танцювати”
Відомий телевізійний проект “Танці з зірками” зробив в Україні своєрідний переворот — тепер усі, від малят до людей старшого віку, хочуть навчитися танцювати, бо це гарно, спортивно і модно. Та є в нашому місті людина, котра любила танцювати завжди: і в “закриті” від різноманіття стилів радянські часи, і у важкі роки становлення країни, коли людям узагалі було не до танців, і тим паче зараз, коли інтерес до танців у суспільстві зростає доволі стрімко. Це Євген Брежинський, керівник ансамблю “Танцювальна корпорація друзів”, колективу, який уже понад 30 років виховує в дітях і молоді любов до дуже гарного, але й надзвичайно складного мистецтва танцю.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”
— Євгене Івановичу, коли ви почали танцювати?
— Це було ще в садочку. А от серйозно став займатися, коли пішов у перший клас ужгородської школи № 11. Якось до нас прийшов, на жаль, уже покійний нині Анатолій Петрович Свіщов і запросив увесь без відбору клас до молодшої групи заслуженого ансамблю танцю “Юність Закарпаття”. Так я там і займався все дитинство: спочатку в молодшій групі, а потім і в основному складі.
— Так і танцювали всім класом?
— Звичайно, ні. Однокласники поступово закинули заняття в ансамблі, лишилися лише я та одна дівчинка, з котрою ми танцювали в одному складі аж до закінчення школи і котра (оце так тісний світ!) нині працює в “Корпорації…” педагогом.
№ 27 (493) сесія. на реконструкцію Минайського водозабору кошти є
На 44 пленарному засіданні IV сесії Ужгородської міськради V скликання знову вносили зміни до бюджету та, відповідно, до Програми економічного і соціального розвитку міста. Зокрема понад 4 млн. грн. додали на реконструкцію проспекту Свободи, 260 тис. грн. — КП “Парк культури та відпочинку “Боздоський”, 40 тис. — на ремонт НВК “Пролісок” і ЗОШ №12. Оскільки надійшла державна субвенція у розмірі 1,5 млн. грн. на реконструкцію Минайського водозабору, місто виділило й свою частку співфінансування — 900,5 тис. грн.
Депутати також прийняли звіт про виконання бюджету за І квартал (на 104,3%), після чого начальник фінуправління Тетяна Матеньканич повідомила присутнім цікаві факти: виявляється, в ужгородських освітніх закладах навчається 1729 школярів та 403 дошкільнят із Ужгородського району. Це фактично 2 повні школи та 1 садок, які утримує місто, отож вирішили вимагати в РДА через міжбюджетні трансферти розрахуватися за надані послуги.
№ 27 (493) На платних парковках штрафуватимуть за порушення із наступного тижня
Мабуть, ужгородці вже помітили, що в місті намагаються навести лад із паркуванням автотранспорту: проводиться розмітка доріг, встановлюються сучасні паркомати. Займається цим ізраїльська фірма “Мед Парк” — одна з провідних компаній у галузі високотехнологічного облаштування паркувальних місць. Її головний інвестор Валерій Штракс (сам, до речі, родом з України) у прес-клубі “Нове Закарпаття” розповідав журналістам, як просувається цей процес в Ужгороді і які нововведення чекають на нас у найближчому майбутньому.
Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”
Місто отримує 25%, нічого не вкладаючи
За словами пана Валерія, у всьому світі люди сплачують за стоянки і парковки, бо розміщені вони на муніципальних землях, а місто мусить залучати кошти для утримання своєї інфраструктури. Проте якщо за кордоном уже давно відійшли від практики готівкової оплати (занадто велика спокуса для тих, хто приймає ці гроші, залишити частину в своїй кишені), то в Ужгороді донедавна працювали “по старинці”. Осучаснити цю сферу на вигідних для міста умовах — воно не вкладає ні копійки, зате отримує 25% прибутків — узялася фірма “Мед Парк Україна”. Потужний інвестор має достатній запас міцності, аби дозволити собі вкладати мільйонні кошти, не очікуючи моментальної віддачі: за підрахунками спеціалістів, на реальні прибутки можна сподіватися років через 5 — 7. Доти ті 75% коштів, зібраних із паркоматів, що залишаються інвестору, повністю ітимуть на поточні витрати: зарплату працівникам, розмітку доріг, поступове окуплення техніки тощо, адже фірма бере на себе все — від закупки паркоматів до інкасації грошей. Це дороге задоволення, тому зазвичай “Мед Парк” вкладає в регіон десятки, а то й сотні мільйонів доларів. Вона вже освоїла ринок у Грузії, Палестинській Автономії, в Угорщині й інших європейських країнах, частково США. В Україні розпочинали з Миколаєва, мають підписаний договір намірів з Херсоном, ведуть переговори з Одесою тощо. У принципі, “Мед Парк” декларує готовність вкладати гроші без обмежень як в українські міста, так і деінде.
№ 27 (493) На громадське обговорення виноситься проект пам’ятника “Тисячоліття в карпатському ареалі”
Проект пам’ятника, ескіз якого зображений нижче, — ідея скульптора Михайла Беленя ще 90-х років. Тоді ж її обговорення велося у пресі, причому більшість інтелігенції поставилася до цього схвально. Але десь щось не склалося, і проект довелося сховати до кращих часів. Нині автор знову виставив його на суд громадськості.
“Кінний пам’ятник, — вважає Михайло Олексійович, — це вершина монументального мистецтва, і в області нарешті має бути хоч один такий витвір”. За його задумом, зверху на постаменту на коні буде легендарний князь Лаборець, котрий вважається засновником Ужгорода (у ретро-стилі, але в сучасній трактовці). А на цокольній частині скульптор бачить унікальний вінок із 32 видатних постатей Закарпаття за 1000 років — своєрідний літопис історії Карпатського ареалу. Причому в анфасі хотів би розмістити Кирила і Мефодія, оскільки християнство ми мали на 100 років раніше, ніж Київська Русь.