Біля драмтеатру в п’ятницю було незвично велелюдно й гамірно: випускники, їхні батьки й педагоги очікували урочистого моменту нагородження найуспішніших учнів - тих, котрі не просто протягом 11 років були відмінниками, а ще й зуміли підтвердити свої знання державною підсумковою атестацією та зовнішнім незалежним оцінюванням. Героями дня стали 44 золоті й 58 срібних медалістів.

Свято наче й радісне, але на обличчях то одного, то іншого випускника пробігала тінь смутку. Що не кажіть, а це - черговий етап прощання зі школою, як і останній дзвоник та випускний бал. Безтурботне дитинство залишається позаду, і ті, хто колись так поспішав стати дорослим, зараз усвідомлюють, що золота пора повної захищеності залишилася позаду. І нехай попереду - нові обрії та можливості, все одно шкода прощатися зі звичним ритмом життя, однокласниками, вчителями…

Утім, коли розпочалася урочиста церемонія, все це відійшло на задній план. Випускників привітав начальник управління освіти Ужгорода Володимир Огар, побажавши їм високого й далекого польоту, а міський голова Сергій Ратушняк у своєму вітальному слові, вочевидь, щоб підтримати тих, хто медалей не отримав, зауважив: у житті досягають успіху не тільки ті, хто краще знає, а й ті, хто вміє пристосовуватися до обставин. А після того, як начальник відділу шкіл та дошкільних закладів Світлана Фесенко зачитала відповідний наказ, розпочалося власне нагородження. Медалі вручали мер та його заступник із гуманітарних питань Федір Апшай. Найбільше срібних і золотих медалістів виявилося серед випускників лінгвістичної гімназії ім. Т.Г. Шевченка, а загалом по місту цього- річ їх набралося 102. Як розповів нам пізніше Володимир Огар, 35 потенційних отримувачів нагород відсіялися, не підтвердивши високий рівень знань під час ЗНО. Але нічого особливого в цьому нема, такі випадки є в кожному місті й районі.

Читати далі »

Причина вже традиційна: Водоканал заборгував електрикам, бо йому, у свою чергу, не заплатили за надані послуги споживачі. Станом на 15 червня комунальне підприємство було винне УжМРЕМ 6 млн. 994 959 грн., із яких цьогорічна сума становить 1 млн. 307 760 грн. (860 тис. грн. - на совісті населення, решта - за іншими категоріями).

Минулого понеділка УжМРЕМ офіційно попередив Водоканал, що з боргами потрібно терміново розрахуватися, а в разі неповної оплати електроспоживання має обмежитися до рівня екологічної броні. І вже з 18 червня непопулярні заходи було вжито: 2 дні в обідню пору ужгородці не мали води. Графік обмежень енергетики розписали до кінця місяця, крім субот і неділь, а якщо з ними й надалі не розрахуються, можуть вдатися і до жорсткіших заходів. Тому директор КП “Водоканал” Юрій Омельяненко звертається до ужгородців - фізичних осіб та інших споживачів із проханням якомога швидше сплатити за послуги водопостачання і водовідведення, щоб підприємство могло працювати в нормальному режимі.

Вона одна із тих, кого називають успішними людьми. Вона впізнавана та авторитетна, при цьому щира й відкрита. В неї улюблена робота, на якій сповна реалізовується як професіонал і керівник, а в родинному колі знаходить любов та затишок. Рецепт свого успіху ювілярка не приховує - він простий: порядність у вчинках і думках, наполегливість, уміння працювати над собою та ладнати з людьми і щоразу бачити мету.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

Із-поміж 3 дітей Ганни та Михайла Мазютинців із села Лінці Ужгородського району вона була середньою. Як і більшість сільських дітлахів, спочатку здобувала освіту в місцевій восьмирічці, а в 9-10 класи ходила за 3 кілометри в сусідні Кибляри. Окрім того, що була однією з кращих у навчанні, однокласники, з котрими активно спілкується й донині, згадують її як ініціатора всіх шкільних заходів. І при цьому дівчинка мріяла стати модельєром (напевно, далася взнаки зацікавленість маминою роботою, котра працювала на Середнянській швейній фабриці й з-під рук котрої виходили гарні вироби). Доволі швидко опанувала швацькі ази й невдовзі вже обшивала себе та подружок. Цієї справи не полишила й донині, щоправда, часу на неї замало. Каже: любить, аби одяг на жінці був бездоганний.

Читати далі »

Так є в дошкільному навчальному закладі № 31, що неподалік “Веселки”. Батьки, одного разу “випробувавши” його, приводять сюди й другу дитинку, до того ж радять садок друзям та знайомим, а в окремих родинах тут виховується вже друге покоління. Цю довіру колектив ДНЗ вважає найвищим визнанням своєї праці.

Олена МАКАРА, “Ужгород”

Звісно, за 34 роки існування закладу було по-всякому. Побудований 1975 року, типовий дитячий садок-ясла за радянських часів доречно вписався в новий мікрорайон і прийняв його дітей. Та важкі 90-ті позначилися й на ньому. Через суттєве зниження рівня народжуваності в місті закривалися садки. Чисельність вихованців у цьому садочку звелася з 6 груп до двох. Непросто було завідувачці Вірі Гасинець, котра прийняла його у 1994 році, давати раду за такої ситуації. Все ж вихід знайшли - спочатку порожні приміщення орендувала 20-та школа під початкові класи, а потім з кожним роком додавалося вихованців, відкривалися нові групи. Тож нині їх знову 6: 2 ясельні, молодша, 2 середні й старша, в яких виховується 152 діток. Наразі потреби жителів мікрорайону задовольняються сповна. Не буде проблем і з набором цього року, каже Віра Юріївна, - в садок потраплять усі черговики (до речі, без будь-яких так званих вступних внесків). При цьому, згідно з перспективним планом набору, вихованців стане 158.

Читати далі »

До числа молоді ЮНЕСКО відносить 45% усіх людей, котрі проживають нині на нашій планеті. Власне, молодими в Україні офіційно вважаються громадяни від 14 до 35 років - кажуть, що саме в цьому віці людина найбільше відкрита для емоційних, творчих і розумових пошуків та експериментів. Психологи твердять, що молодим властиві такі вікові риси, як дух максималізму та навіженості, і це абсолютно нормально, адже цей період у житті відносно вільний від суспільних і сімейних обов’язків, тож можна сповна використовувати його для пригод і втілення бунтівних ідей. Усі ці складові сприяють зародженню молодіжних субкультур, а оскільки цими вихідними світ відзначає Всесвітній день молоді, ми спробували розібратися у великій кількості течій, до яких належить нинішня молодь, часто-густо шокуючи своїм виглядом і способом життя “звичайних” людей.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Молодіжні субкультури - явище відносно нове в історії людства, котре ще називають феноменом XX сторіччя, адже його поява стала можливою з готовністю суспільства до того, аби визнати молодь самостійним соціально-культурним прошарком населення. На жаль, цей феномен має одну проблему - маргінальність статусу, тобто молоді вже не діти, але ще й не дорослі, а от гратися хочуть у серйозні ігри, вважаючи свої уподобання сенсом усього подальшого життя.

У 1960-ті західний світ здригнувся, зіштовхнувшись уперше з масовою і відкритою непокорою молоді, яка вилилася пізніше в рух хіпі. Більш ранні американські субкультури 1940-50-х років (зути, теди, моди) не мали такого масового характеру, тож хіпі можна вважати прабатьками молодіжного руху. Відтоді, як вони з’явилися, суспільство вже не знало спокою від підростаючих бунтарів, котрі весь час хотіли змінити його моральні цінності. Миролюбиві хіпі, які виявляли захоплення яскравими східними мотивами та природністю, передали естафету агресивним панкам, а от після них розібратися в бурхливому субкультурному потоці стало майже неможливо, оскільки протягом кількох останніх десятиліть ці течії не витікали одна з одної, а з’являлися по кілька одночасно.

Читати далі »

Позаду випробування знань випускників, котрі цьогоріч планують вступати до вищих навчальних закладів. Їхні підсумки підіб’ємо згодом, коли стануть відомими офіційні результати. А нині про переваги і недоліки ЗНО вирішили поговоритиз учителем історії та правознавства гімназії м. Ужгорода, депутатом Ужгородської міської ради Федором Брецком.

- Федоре Федоровичу, насамперед давайте з’ясуємо: в чому ж полягає сутність зовнішнього незалежного оцінювання?

- Зовнішнє незалежне оцінювання спочатку розглядали виключно як засіб боротьби з корупцією в освіті. Але корупція - це побічне явище. На моє переконання, для кожної держави найважливішою є проблема якісної освіти.

- А чи готова держава до проведення ЗНО?

- Тестування знань випускників було започатковано 2005 року й упроваджувалося по етапах до набуття ним загальнодержавного рівня. Нині ЗНО регламентується одним указом Президента України, двома постановами Кабміну та наказами Міністерства освіти і науки України. Проте в Законі “Про освіту” немає жодного слова про ЗНО. Більше того, законодавче врегулювання цієї процедури дотепер відсутнє через неприйняття парламентом України відповідного закону в березні 2009 року.

Читати далі »

Слем-турнір, який відбувся цього тижня в кафе “Амфітеатр” між представниками літературних об’єднань “Ротонда” та “Різні люди”, не минув без невеличких скандалів.

Перемогу в бою виборола єдина серед учасників дівчина Любов Шарга з арт-клубу “Різні люди”, учасники пересварилися просто на сцені, журі кілька разів некоректно рахувало сумарну кількість балів, а ведучий дійства навіть не був ознайомлений із прави-лами проведення подібного турніру.

Один з учасників слему, активіст “Різних людей” Віталій Голуб розповів “Ужгороду”, що вкрай незадоволений загальною організацією цього заходу. “Арт-клуб “Різні люди” взагалі не хотів брати участь у “Битві…”, - сказав він, - оскільки те неподобство, що в літературному світі називають слемом, не має нічого спільного з літературою, якою займаємося ми. Та організатор акції Вік Коврей умовив спробувати новий для нас жанр складання поетичних рядків на швидкість із застосуванням запропонованих випадковими глядачами 3-х слів. Думаю, ми показали себе з хорошого боку - доказом цього є перемога нашої колеги Любові Шарги, котра продемонструвала високий артистизм у поєднанні з якісною поезією”.

Читати далі »

Одразу три відомі закарпатські мисткині із заслуженого академічного Закарпатського народного хору - художній керівник та головний диригент Наталія Петій-Потапчук, балетмейстер-постановник, народна артистка України Клара Балог та провідна солістка, народна артистка України Клара Попович-Лабик - потрапили до числа найуспішніших жінок України.

Нариси про них вміщено до 1-го випуску видання “Портрети сучасниць-2009″, що має на меті достойно репрезентувати та увічнити імена успішних жінок нашої держави, котрі своєю енергією, наполегливістю, творчістю, високим професіоналізмом збагачують Україну, присутні в усіх сферах громадського життя країни.

Читати далі »

Чому однаково дорогі? Бо Тетяна Пулик народилася в Росії, ось уже 25 років живе в Україні, а в Польщі вчилися і продовжують займатися наукою її сини. Вона перфектно володіє мовами всіх трьох країн і зі сміхом зізнається: подруги називають її “неправильною москалькою”, мовляв, і по-нашому говорити навчилася, і тістечка до свят власноруч пече. Сама ж Тетяна Олександрівна не бачить у цьому нічого особливого і навіть на інтерв’ю погодилася не дуже охоче, вважаючи, що є люди набагато достойніші. Спасибі її колегам із польської недільної школи, з нагоди недавнього ювілею “виштовхали”-таки свою директрису на відверту розмову в наших “Суботніх зустрічах”.

Мирослава ГАЛАС, “Ужгород”

- Тетяно Олександрівно, як потрапили в Ужгород? До речі, якби мені не розповіли, що ви родом із Росії, нізащо б не здогадалася: навіть натяку на акцент у вашій українській вимові не чути.

- За бажання людина може всього навчитися. А на Закарпаття я приїхала з чоловіком. Він корінний ужгородець, закінчив тут медичний факультет і, як велося в радянські часи, за направленням потрапив до Росії, у Ліпецьк. Це моє рідне місто, і випало так, що ми стали працювати в одній лікарні, бо перша освіта в мене - медична. Познайомилися, потім одружилися, там народилися двоє наших синів. Проте чоловікові батьки жили в Ужгороді, мама хворіла, перенесла два інфаркти, отож йому доводилося періодично літати додому. Ми порадилися, вирішили на деякий час переїхати сюди. І ось уже 25 років в Ужгороді.

Читати далі »

Після того, як горезвісні вулицю Фединця і провулок Баконія очистили від ринкових павільйонів, ужгородцям відкрився новий вигляд центральної частини міста, котрий хоч і кращий за попередній, але ще далеко не такий, яким має бути. Досить широкою, однак розбитою, дорогою машини їздять з острахом, боячись зачепити бетонні майданчики, де нещодавно стояли залізні будки торговців, аварійні дерева, металеві гаражі та старі приватні будиночки, в очі кидається облізла будівля критого ринку, на котру раніше мало хто звертав увагу. Залишити вулицю в такому вигляді було б просто неприпустимим, тож міська влада вирішила розробити проект її благоустрою, за яким та знову могла б стати окрасою міста.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Ужгород”

Коли цього тижня комунальні служби приступили до вирубування аварійних дерев, на Фединця знову зібралася юрба. А там, де сходиться група людей, обов’язково починаються пересуди. Цього разу ужгородці активно обговорювали нові чутки про те, що міська влада вже забрала в торговців і приміщення критого ринку, який незабаром переобладнають під сучасний автосалон. Начальник Департаменту міського господарства Віктор Мартин категорично спростував ці чутки, наголосивши на тому, що міська влада не може передати приміщення ринку іншим особам ще й тому, що ця будівля їй просто не належить. Головний архітектор міста Олена Стричик також не чула про якісь зміни призначення приміщення ринку — принаймні заяв про те, що його власники хочуть переобладнати будівлю, до міського управління архітектури та містобудування не надходило. Дирекції критого ринку була поставлена лише одна умова — привести фасад будівлі в належний вигляд, тож уже незабаром там розпочнеться заміна вікон і косметичний ремонт зовнішньої частини приміщення.

Читати далі »